|
Реферат: 23 стор., 13 дж. / 2005 р.
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. в Україні сталися важливі зрушення, що торкнулися всіх верств. Та найчутливішим до змін виявилося козацтво. Не випадково саме тоді спалахували численні козацькі повстання. І хоча, починаючи з виступу Косинського, кожне подальше повстання козаків відзначалося вищим рівнем організованості, охоплювало дедалі більшу територію, засвідчувало вдосконалення військової вправності та вищий ступінь усвідомлення козаками мети боротьби, проте всі вони тієї мети не досягли.
Тим часом колоніальний гніт Речі Посполитої щодо України посилювався. Щоб остаточно поневолити українські землі, польський уряд вдавався до ополячення українців, утискував православну церкву. Позбавлялися земель та майна православні церкви й монастирі. Православні зобов’язувалися сплачувати податки на утримання католицького духівництва; їм нерідко заборонялося провадити відправу, обіймати певні посади, створювати виші навчальні заклади тощо. Подібні прояви національно-релігійного гноблення спричиняли невдоволення і протести всіх верств українського народу, зокрема й представників привілейованих станів — української, православної шляхти, вищого православного духівництва, козацької старшини; міської верхівки.
Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкінці 40-х років XVIII ст. призвело до великого повстання 1648 р., яке невдовзі переросло в Національно-визвольну революцію українського народу 1648—1676 рр.
У 1898 р. М. Грушевський з нагоди 250-річчя від початку революції писав: „Є події, що по короткім часі мають виключно історичне, сказати-б — антікваричне значіннє; є знов такі, що служать вихідною точкою для дальших поколінь на довгий час, сотворяють для них цілком нові обставини життя, виносять на верх змагання й ідеї, що стають боєвим прапором для віків, сьвятощами для одних і страхом для других. Се те, що звичайно зветься епохами. Для українського народу такою епохою була Хмельнищина. її можна порівняти з значеннєм реформациї для німецького народу, французької революциї для Західньої Европи. Ми досі чуємо на собі вплив перемін, витворених Хмельнищиною...”
Відтоді пройшло сто літ. На жаль, доводиться констатувати, що, на відміну від Реформації та Французької революції кінця XVIII ст., Українська революція не стала об’єктом фундаментальних досліджень ні у вітчизняній, ні у зарубіжній історіографіях. Правда полягає в тому, що до сьогоднішнього дня не лише відсутня цілісна картина розвитку цієї епохальної події (висвітлено тільки окремі аспекти), але продовжують залишатися дискусійними або частково чи навіть зовсім не з’ясованими її причини, сутність, типологія, хронологічні межі, періодизація, особливості, роль і місце у вітчизняній та європейській історії. Наприклад, саме брак знань, а не різноманітність концептуальних підходів породив сумну практику довільного вживання термінології („повстання”, „війна”, „революція”) для означення типології події (можна зустріти випадки використання авторами як синонімів в одній і тій же праці назв „козацьке повстання”, „селянська війна”, „козацька революція”, „Хмельниччина” тощо).
Все це робить дуже актуальним дослідження складного та багатостороннього питання сутності та значення Національно-визвольної революції другої половини XVIII ст. Отже, розглянемо в цієї роботі деякі її моменти більш детально.
| |
Зміст
1 Становище українських земель в період з 1654-1657 років
2. Основні напрямки політики І. Виговського та його наступників
3. П.Дорошенко та його політична діяльність
4. Поразка, особливості, значення української національної революції та місце в європейському революційному русі
Эту работу можно заказать
здесь
Стоимость работы - 10 грн.
|
