Магістерська робота, 83 стор., 2007 р.
Автор работы: Евгения Горенко
Кожна людина має природне право на життя, на фізичну цілісність, на свободу думки, совісті і релігії, на навчання, на свободу пересування, на рівність перед суспільством і законом, на людську честь, гідність і репутацію та їх захист.
Але кожна людина живе не сама по собі, а є членом суспільства і тому, крім природних, має ще й соціальні права, суть яких випливає безпосередньо з природи людського суспільства. Це право на соціальний захист і опіку, на житло, працю та її оплату, відпочинок, їжу, охорону здоров’я, освіту та ін. Дотримання і забезпечення як одних (природних), так і інших (соціальних) прав людини покладається на державу і зокрема на уряд. Держава не тільки повинна утримуватись від порушення прав людини, але й мусить захищати кожного громадянина від можливих зазіхань інших громадян.
Основний курс, взятий Української державою на соціально-економічний розвиток країни, не можливий без активної послідовної боротьбі зі злочинністю та іншими антисуспільними проявами. У плані реалізації зазначених вимог велике значення має подальше вдосконалення боротьби з правопорушеннями та злочинами. Боротьба зі злочинністю є органичною частиною загальної системи соціальної діяльності, направленої на удосконалення способу життя народу і громадської дисципліни.
Завдання розбудови незалежної Української держави вимагають утвердження українського національного права, в якому були б закріплені віками утверждені загальнолюдські цінності народу.
Вчення про предмет злочину, від часу його виникнення і дотепер, завжди вирізнялося дискусійними положеннями і розвивалося, в основному, завдяки необхідності встановлення предмета злочину у правозастосовній діяльності чи у процесі наукового тлумачення.
Саме тому зазначене вчення не викликає щонайменшого сумніву в його призначенні слугувати розвитку кримінально-правової теорії і вдосконаленню юридичної практики.
Сучасний стан наукових розробок, що стосуються предмета злочину, не можна визнати задовільним. Як правило, їм бракує комплексного підходу у вивченні цієї проблеми, за своїм змістом вони позбавлені фундаментальності, зазвичай є фрагментарними чи навіть описовими.
Утім, варто зазначити, що останнім часом в окремих наукових працях їх автори, долаючи традиційне ставлення юристів до аналізованої проблеми, сміливо і по-новому намагаються вирішити її теоретико-правові аспекти. Це передусім такі науковці, як Є.В. Лащук, Д.С. Азаров, О.М. Готін, О.Е. Радутний.
Можна стверджувати, що у цьому напрямку накопичені корисні, хоча й неоднорідні знання. Вони потребують систематизації і наукового аналізу у контексті цілісного вчення про предмет злочину.
| |
Зміст
Розділ 1 Теоретичні основи пізнання предмета злочину
1.1 Вчення про об’єкт злочину як теоретична передумова пізнання предмета злочину
1.2 Компоненти об’єкта злочину
1.3 Предмет як факультативна ознака об’єкта злочину
1.4 Предмет та ознаки об’єктивної сторони складу злочину: проблеми взаємозв’язку і розмежування
Висновки до розділу
Розділ 2 Класифікація предметів злочинів та її кримінально-правове значення
2.1 Теоретичні проблеми загальної класифікації предметів злочинів
2.2 Класифікація предметів злочинів за кримінально-правовими ознаками
2.3 Деякі специфічні предмети злочинів
2.3.1 Комп’ютерна інформація як предмет злочину
2.3.2 Інформація з обмеженим доступом
2.3.3 Контрабанда
2.3.4 Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
2.4 Особливості кваліфікації суспільне небезпечного діяння з урахуванням предмета злочину
Висновки до розділу
Эту работу можно заказать
здесь
Стоимость работы - 100 грн.
Скачать список всех работ
|