|
Контрольна робота: 22 стор., 2006 р.
У процесі політичних і соціально-економічних перетворень в Україні, спрямованих на розбудову демократичної правової держави, визначальна роль належить третій владі судовій і, зокрема, одній з ланок її функціонування в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах, яка виконує важливе завдання, визначене Конституцією України, по захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб та інтересів держави і суспільства.
Необхідність забезпечення ефективності у виконанні цих завдань вимагає великої уваги до правового регулювання механізму цивільного судочинства, пошуку науково-обгрунтованих шляхів його вдосконалення. їхні напрямки концептуально визначені Конституцією України в системі основних засад судочинства та відображені в правовому статусі людини і громадянина, якими закріплені демократичні положення, вироблені вітчизняною і світовою практикою і наукою, та які підлягають відтворенню і розвитку в нормах цивільного процесуального права, зокрема, в змісті його принципів.
В системі принципів цивільного процесуального права самостійне і визначальне місце належить принципу об’єктивної істини, в якому Закріплена одна з основоположних вимог, звернених до суду, яка зобов’язує повно і достовірно встановлювати фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проблема встановлення істини в судочинстві відноситься до числа фундаментальних в теорії і практиці цивільного процесуального права і має як юридичне, так і широке соціально-правове значення. Принцип об’єктивної істини створює умови для функціонування механізму реалізації гарантованого Конституцією України права на судовий захист шляхом забезпечення результативності правореалізаційної діяльності в цивільному процесі та гарантуванням заінтересованим особам цивільної процесуальної діяльності комплексу необхідних правомочностей, неупередженості судового розгляду справи і об’єктивності постановленого по ній рішення. Дослідженню проблеми істини приділялась значна увага в науці цивільного процесу, але наявні праці не вичерпали всіх її аспектів — численні положення залишилися поза увагою дослідників і є дискусійними.
Успішне проведення кодифікації цивільного процесуального права в рамках реалізації судової реформи на Україні вимагає одночасного концептуального, змістовного і юридичного аналізу принципу об’єктивної істини, повноти його відтворення в цивільному процесуальному праві, його зв’язку, „співробітництва” з іншими принципами системи — законністю, змагальністю, публічністю тощо та процесуальних засобів, що забезпечують його реалізацію в цивільному судочинстві. Такий підхід дозволяє визначити рівень ефективності і реальності процесуального механізму встановлення судом істини у цивільних справах і судового захисту суб’єктивних прав і свобод громадян, юридичних осіб і інтересів держави та на цій основі внести пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в забезпеченні його дійовості у всіх стадіях розвитку цивільного судочинства.
Актуальність теми роботи випливає також з необхідності вирішення проблеми з забезпечення досягнення істини в діяльності судів касаційної і наглядної інстанції, в стадіях перегляду рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами та судового виконання.
Отже, проблема дослідження об’єктивної істини має значення в питаннях функціонування і розвитку цивільного судочинства як однієї з гілок судової влади, і в теорії цивільного процесуального права, і в практиці реалізації його норм, і в процесуальній діяльності учасників процесу, і в нормотворчому процесі.
| |
Зміст
1. Поняття та зміст принципу об’єктивної істини та його місце в системі принципів цивільного процесу
2. Історія розвитку та становлення принципу об’єктивності в Україні
3. Реалізація принципу об’єктивної істини на стадіях цивільного процесу
Эту работу можно заказать
здесь
Стоимость работы - 25 грн.
Скачать список всех работ
|
